2017
головна  |  карта сайту  |  e-mail  |  КОРЗИНА
Каталог

ІРИСОВИЙ ПОДИХ

Як тяжко посміхатись нам
І дуже легко дітям
Але дитиною стаю я там,
Де Твої квіти.

Я хочу легкості – як в них,
Правдивості і цноти,..
Я заміню важкий свій гріх
На ірисовий подих.

Я зроблюся – як квітка ця,
Що може грунт пробити,
Рости, як в задумі Творця,
Щоб жити і творити.

До Твоїх ніг я покладу
Найкращі свої риси
Спішу, поки в Твоїм саду
Не відцвіли іриси.

Дмитро Оленич
14.06.2009 р. м. Тернопіль
www.dimaolenych.com

 

СЛОВА ТА ІРИСИ

Слово - слову, за словом - втома...
Ти пішов, зачинивши двері.
Я ж лишилась тебе чекати -
Малювати слова на папері.

Мріяла про червоні троянди,-
З ними все про любов ми знаєм,
І слова тоді не потрібні,
Та про них вже і не згадаєм...

Я боялась жовтого цвіту,
Що на стіл ти у вазі поставиш.
Жовтий колір - це на розлуку,
І вже потім нічого й не скажеш...

Ти приніс мені білі іриси,-
Сніжно-білі величні квітки.
В них, немов золоті обручки,
На пелюстках жовті борідки...

Що ж тепер на все це сказати?
Я вдивляюсь в кохані риси
І боюсь тебе цілувати,
Бо на нас заглядають іриси.

Олена Лайко
31.01.2010 р. м. Тернопіль

 

САД ІРИСІВ

Запроси мене у сад ірисів,
Де тендітні промені краси
Порятують від холодних списів,
Що лишають погляди чужі.

Запроси мене у сад ірисів,
Щоб із шепотіння пелюсток,
Назбирати райдужне намисто
З іскорками ранішніх зірок.

Запроси мене у сад ірисів,
У яких відомі імена
І людські, такі знайомі риси
В кольорах відбилися сповна,

Щоб щороку в пагонах зелених,
Дивлячись на сонце золоте,
Розкриватись таїною небу,
Під яким вже бачилося все...

Запроси мене у сад ірисів,
Просто з міста в казку забери,
Щоб серед прекрасних, ніжних квітів
Зазвучали вірші у душі.

Олена Лайко
31.05.2010 р. м. Тернопіль

artery.com.ua