Іриси — наче люди з особливим характером

У колекції відомого тернопільського селекціонера Ігоря Хороша є 300 сортів ірисів. 45 із них він вивів сам

Два його іриси входять у десятку найкращих сортів Європи. П’ять сортів ростуть у саду Софії Ротару. Нещодавно для його ірисів відвели окрему плантацію у Львівському ботанічному саду. А цього року кілька саджанців “поїдуть” в парк у Флоренцію.

Іриси Ігоря Хороша є в приватних колекціях колекціонерів і любителів у Латвії, Польщі та Чехії.

“Називаю іменами відомих людей...”

Серед власних сортів Ігоря Хороша є кілька таких, що названі іменами відомих людей.

П’ять сортів його ірисів вже три роки ростуть у саду Софії Ротару. Селекціонер вирішив подарувати співачці кілька сортів, які мають назви її пісень.

— Я зв’язався з її прес-секретарем, і так ми познайомились, — розповідає пан Ігор. — А коли був на з’їзді в Нікітському ботанічному саду, то передав іриси співачці. Їй дуже сподобалося.

Наступного року Ігор Хорош зареєструє новий сорт “Софія Ротару”. Квітка вже є. Вона рожевого кольору. До речі, саджанці цього сорту вже ростуть в саду співачки і подобаються їй.

— Такі міжнародні правила, що людина, ім’ям якої називають квітку, має дати згоду на це, а квітка має “пожити” в неї, — пояснює селекціонер. — Ця людина має подивитися на неї і підтвердити, що хоче, щоб такий ірис існував.

До речі, навіть на офіційному сайті співачки є фото її онуки з ірисами “Острів любові” від Ігоря Хороша, які розцвіли в її саду в Криму. Крім того, пан Ігор подарував співачці іриси “Анатолій Євдокименко”, “Одна Калина”, “Острів Любові”, “Бал Розлучених Сердець” та “Біле Танго”.

Один із сортів рідкісного рожевого кольору І.Хорош назвав іменем своєї мами “Мирослава”. Вона біолог і дуже любить ці квіти. А наступного року він планує випустити сорт “Галина Корнієнко”. І навіть подарував цей сорт власниці імені — своїй вчительці з флористики.

— Цікаво, що під час навчання ми ніколи не говорили про іриси, — пригадує квітникар. — А якось я вивів новий сорт. А коли випадково побачив Галину Корнієнко по телебаченню, то виявилось, що її улюблені квіти-іриси. Я зателефонував їй і запитав, який колір ірисів її улюблений. І виявилося, що саме такий, як у мене розцвів. Мені дуже сподобалася, як вона сказала про іриси. Мовляв, вони відображають характер особливих людей — відкритих і закритих водночас.

На один сорт — 7 років

Щороку Ігор Хорош “випускає” по 5-7 сортів. Почав виводити нові сорти ірисів 12 років тому — як сам каже, аби пристосувати красиві закордонні види до нашої погоди. Перші власні сорти отримав сім років тому.

— Щороку через мої руки проходить до 200 сіянців, — каже селекціонер. — З них тільки 5-7 стають новими сортами. Щорічно я перезапилюю кілька десятків сортів ірисів, отримую насіння, наступного року висіваю його. Далі чекаю три роки, поки іриси зацвітуть. Ще кілька років спостерігаю, як вони виживають у наших умовах, як розмножуються. Загалом на виведення одного сорту йде близько семи років.

Вся колекція пана Хороша налічує 300 сортів. Він купує саджанці з Америки, Австралії, Франції, Чехії та Польщі.

— Австралійські сорти найвибагливіші, — каже він. — В наших умовах на вулиці їм холодно. У мене вони ростуть у теплиці під склом.

Дощ ірисам не на користь, бо може пошкодити квіти. Проте селекціонер вважає дощ хорошим випробовуванням сорту на міцність. Його іриси мають вистояти і в дощ, і в вітер, і завжди мати розкішний вигляд.

— От подивіться на ці іриси, — каже Ігор Хорош, показуючи на білий “День Святої Тетяни”, абрикосовий “Абрикосове Літо” і бузково-фіолетовий “Серце Океану”. — Вони щойно з дощу, а квітам нічого не бракує. В них чіткі і гарні пелюстки. Я пишаюся ними.

Старі сорти, за його словами, не такі витривалі. Від кожної краплинки дощу вони “травмуються”, на них з’являються плямки.

Пелюстки немов пластмасові

Коли розводиш іриси, потрібна удача, каже Ігор Хорош. А ще ніколи не можна підходити до них з поганим настроєм. Він переконаний, що не можна ставити за головне комерційний успіх. Просто треба робити те, що тобі подобається.

Усі 45 своїх сортів І.Хорош вважає улюбленими. У блакитного “Привіт з України” квітка тримається близько тижня, а не 2-3 дні, як в інших ірисів. У цього сорту такі міцні пелюстки, що здаються пластмасовими. Вони синьо-фіолетового кольору, з білою “борідкою”. Сорт матиме дві назви — українською та англійською, для американців.

— А ось у “Казках Пушкіна” поєднані кольори золота і срібла, — каже І.Хорош. — Хоча таке поєднання не є прийнятим, але в квітці це так гарно виглядає, що я думаю, що скоро стане модним носити золото з сріблом.

Найоригінальнішим наразі він вважає свій новий сорт “Сині Лебеді”. Ця квітка змінює забарвлення разом з освітленням. На сонці вона фіолетова, а тільки воно заходить за хмари — стає синьою, наче синька. Остання його гордість — сорт “Танцююча Королева”.

— Минулого року в мене розцвіло декілька цікавих сортів, і я чекав чогось надзвичайного і від практично чорних пупляхів на новому сіянці, — пригадує І.Хорош. — Він був незвичайний, нагадував ріг. Я спостерігав за ним тиждень. Було тепло, всі інші іриси почали перецвітати. І коли я прийшов на ділянку на восьмий день, на стеблі всі квіти розкрилися. Не одна, як в інших ірисів, а всі зразу. Вони були схожі на троянду чи півонію, причому чорно-синьо-фіолетового кольору. Мене справді вразила ця квітка, бо я бачив сотні світових сортів, а таку — вперше. Коли ми везли цю квітку на виставку, вона ще не мала назви. А дорогою в нас виникла ідея — “Танцююча Королева”. Бо пелюстки в неї ніби краї сукні, що розвівається в танці.

Якою буде квітка, спрогнозувати важко, зазначає селекціонер.

— Я можу передбачити розмір, колір та форму квітки, не піддаються прогнозу лише її запах і відтінок, — каже селекціонер. — Наприклад, “Карнавальна Ніч” вийшла неочікувано темного відтінку, хоча я запилював фіолетовий і білий іриси. Верхні пелюстки в неї лілові, нижні — темно-фіолетові з такою ж ліловою “борідкою”, ніби фарба вниз “перетекла”. Такий ліловий колір насправді є рідкісним.

Цікава історія і в сорту “Я Намалюю Дощ”. Якось Ігор Хорош вже хотів викинути один сіянець, колір якого, як йому здавалося, був дещо схожим на колір уже існуючих в нього ірисів.

— Але я посадив його на гарну ділянку, — розповідає квітникар, — і ірис розцвів такими прекрасними квітами, що я навіть не очікував. Нижні пелюстки сині з білуватими прожилками, ніби дощ іде. Дуже оригінальне забарвлення.

Після цього випадку пан Ігор вирішив, що ніколи не прощатиметься з квіткою, в якій на перший погляд щось не подобається.

Цього року Ігор Хорош планує випустити нову групу “космічних” ірисів, у яких “борідка” піднята над пелюсткою. А наступного року — серію нових сортів, присвячених Криму, — “Аю-Даг”, “Вечір на Ай-Петрі” і “Лівадійський Палац.”

Червоного, як мак, ірису у світі ще немає

У світі ще немає ірису червоного, як мак, каже Ігор Хорош. Тому багато селекціонерів зараз дуже хотіли б вивести саме такий ірис.

— Є вишневі, кольору цегли, бордові сорти, а от яскравого, наче мак, ще не існує, — пояснює квітникар.

Особливо прагнуть вивести його ті селекціонери, які посилають кореневища своїх ірисів на щорічну виставку ірисів у Флоренції. Ці кореневища висаджують в міжнародному центрі ірисів. Через три роки, коли сформуються гарні кущі і вони зацвітуть у повну силу, їх буде оцінювати міжнародне журі.

За словами І.Хороша, винагорода за виведення такої квітки щороку збільшується, наче джек-пот в лотереї. А секрет азарту флорентійців у тому, що на гербі міста красується саме червоний ірис. Тому жителі Флоренції так прагнуть, щоб такі квіти росли в парках їхнього міста.

— Я вірю, що такий сорт скоро буде, — каже тернопільський селекціонер. — Адже не так давно не було рожевих чи оранжевих ірисів.